ГРАФІК РОБОТИ Практичного психолога ДНЗ №685 Понеділок 8.30-12.30 Вівторок 8.30-12.30 Середа 8.30-12.30 П'ятниця 15.00-18.00

Якщо ви бажаєте зробити щасливим весь світ, ідіть додому й любіть свою сім’ю.

Як навчити дитину самостійності

За сприятливих умов процес індивідуального розвитку дитини як особистості завершується у 12 років, тобто дитина в цьому віці має стати самостійною. Батьки поступово навчають дитину самостійності та відповідальності, знаходяться поруч, підтримують.

Перша стадія - співзалежності

Дитина ще не відчуває себе окремою особистістю, вона існує в атмосфері єднання і злагоді зі своєю матір'ю. Основна потреба – постійний догляд і комфорт. Якщо в немовляти виникають будь-які потреби (у їжі, питті, теплі, обіймах), але батьки з певних причин не звертають на це уваги, малюк відчуває безпорадність і страх, що створює підґрунтя для розвитку невротичного стану.

В умовах постійної турботи, любові та дбайливого догляду дитина зростає емоційно врівноваженою та здоровою.

Друга стадія – проти залежність

Припадає на вік 1,5 – 3 роки. У дитини переважає прагнення пізнавати навколишній світ та відокремлюватись. Вона намагається якомога більше вчитися, часто повторює: ”Я сам”. Батьки в цей період також переорієнтовуються на свої інтереси (кар'єра, власні взаємини).

На цій стадії окрім уміння говорити, ходити, самостійно їсти, дитина також навчається важливих емоційних умінь:

* відкладати задоволення власних потреб на потім;
* розуміти заборону;
* довіряти оточуючим;
* відчувати зв'язок із батьками.

Третя стадія - незалежності

Звичайно триває до 6 років. Дитина більшу частину часу може діяти автономно, але все ще потребує постійної підтримки та контролю з боку батьків. В цей період відбуваються важливі зміни. Розвиваються:

** Відчуття власного “я”;
** Наполегливість, здатність розраховувати на себе у разі критики або труднощів;
** Здатність брати на себе відповідальність за свої дії та свої рішення;
** Уміння та потреби ділитися з іншими;
** Уміння ідентифікувати свої відчуття та відчуття інших;
** Повна незалежність у повсякденних справах (умивання, одягання, користування туалетом тощо)/

Четверта стадія - взаємозалежності

Триває до 12 років. Формується власна думка про себе та оточуючий світ. У взаємостосунках простежуються коливання: то прагнення близьких стосунків, то намагання відокремитись. Головне, чого має досягти дитина – це самодостатність, відчуття комфорту, незалежно від того, подобається вона іншим чи ні. Така дитина спроможна сама приймати важливі для себе рішення (говорити “ні”, робити вибір) та відповідати за свої вчинки.

Умови, що необхідні для розвитку самостійності та відповідальності:

* Сприйняття дитини такою, якою вона є;
* Довіра й заохочування на різних етапах її розвитку;
* Повага з боку дорослих до дитини як до особистості;
* Повага батьків до своїх власних інтересів та прав.

Дії дорослих, що заважають розвитку самостійності дитини:

** Надмірна опіка;
** Нехтування реальними почуттями й потребами дитини;
** Критичне ставлення до дитини й результатів її діяльності (бути поруч з дитиною, але не заважати набувати нового досвіду).

Ситуація: дитині вдалося дуже гарно зробити якусь поробку (виліпити, намалювати тощо), за що отримав похвалу від вихователя.

Слова дорослих: Вийшло добре? Тобі хтось допоміг.

Що чує дитина: Я знаю, що в тебе обмаль здібностей. Я не вірю, що ти можеш бути успішною. Це випадковість.

Слова дорослих: Б'юсь об заклад, ти собою пишаєшся!

Що чує дитина:

А) ти хвалько, перемога не така вже й велика, щоб нею пишатися.
Б) ти пишаєшся своїми досягненнями і маєш на це право.

Слова дорослих: Тепер я тобою задоволений.

Що чує дитина:

А) я схвалюю твою поведінку і підтримую тебе.
Б) ти навчаєшся для мене. Я задоволений тим, як в тебе виходить.

Слова дорослих: Я завжди говорив – можеш, якщо захочеш, а ти не хочеш.

Що чує дитина: Я знаю, що ти ледащо. Я не вірю, що ти спроможна постійно плідно працювати

Слова дорослих: Молодець! Я за тебе радий!

Що чує дитина: Я вважаю, що тобі є чим пишатись і з задоволенням розділяю твою радість.

Постійні фрази «Ти розіб'єшся», «Ти зміниш собі шию» або «поріжешся руку» перешкоджають розвитку самостійності у дитини, і вселяють в неї невпевненість. Довіра і повага з боку батьків сприяє розвитку дитячої самостійності. Радійте тому, що ваша дитина навчилася застібати куртку, зав'язувати шнурки, активно грати з однолітками - це всі етапи становлення особистості, прояв самостійності. Відчуваючи підтримку батьків, дитина буде намагатися проявляти самостійність не тільки у вчинках, а й у думках. Щоб дитина могла подолати страх, що виражається у фразі «Я боюся», батьки повинні прищеплювати дитині різні навички, і навчити її мислити.

Дитяча самостійністьповинна мати межі і бути дозованою. Деякі батьки кажуть про свою дитину: «Вона у мене така самостійна!», І при цьому прибирають за нею іграшки, і з криком змушують вимити руки. Самостійна дитина без нагадувань миє руки, вимовляє слова «дякую» і «будь ласка» і прибирає після гри іграшки. Зростаючи, дитина розширює межі своєї самостійності: вона миє своє взуття після прогулянки, і, що особливо важливо, може вимити і мамине без підказки з її боку.

Що потрібно робити для того, щоб дитина вчилася осмислено приймати рішення і відповідати за наслідки своїх дій?

* Насамперед, ми повинні показувати дитині ті можливості, які є у неї в тій чи іншій ситуації, і давати їй право самій вибрати, як вчинити (при цьому обов'язково варто обговорювати з дитиною наслідки, до яких можуть привести її дії. Наприклад: "Ти хочеш розібрати машинку? Гаразд, вона твоя, ти можеш робити з нею, що хочеш, але тільки врахуй, що потім вона може не зібратися і ти опинишся без машинки. Вирішуй сам!").

* У дитини обов'язково повинна бути сфера життя, де рішення приймає вона сама і сама несе відповідальність за наслідки своїх дій (наприклад, дитина сама може вирішувати, коли вона буде збиратися кудись або займатися, але ви повинні обговорити з ним крайній термін, не пізніше якого йому треба це зробити. Дитина може вирішити, як розподілити на кілька днів смачний десерт, в якому одязі ходити вдома або куди піти гуляти. Звичайно, вибір дитини не завжди виявиться кращим, і часом вона буде робити помилки. У таких випадках необхідно обговорити з нею, чому її дія призвела до плачевних результатів і як їй варто вступати в майбутньому. Інакше - якщо ми завжди будемо вирішувати за дитину і позбавимо її права на помилку - вона не навчиться приймати осмислені рішення, а буде або підкорятися оточуючих, або діяти імпульсивно).

* Дуже корисно планувати потрібні справи разом з дитиною (наприклад, якщо ми хочемо, щоб дитина вивчив вірш, не варто вимагати від неї, щоб вона відклала усі свої справи і взялася вчити його прямо зараз. Буде набагато краще, якщо ми запропонуємо: "Машенька, давай вирішимо, коли ми з тобою будемо вчити вірші". Тоді дитина сама буде прагнути виконати прийняте рішення, оскільки буде відчувати його як своє).

* Дитина вчиться самостійно приймати рішення не тільки в повсякденному житті, але і під час гри. Перш за все це відноситься до сюжетно-рольових ігор, рухливих ігор та ігор за правилами (настільні ігри з фішками, карти, шашки, шахи, нарди). Гра - це своєрідний простір вільних дій, де можна випробувати різні варіанти своєї поведінки. Тому чим частіше дитина грає в такі ігри, тим більше її досвід самостійних дій і тим легше їй буде вчитися діяти самостійно в реальному житті.

* Важливу роль в привчанні дитини бути самостійною грає підтримання режиму дня. Звичка до певного режиму, що включає в себе всі основні справи дня, структурує життя малюка і дозволяє йому до кінця дошкільного віку почати вчитися планувати свій час. Якщо ж режим дня відсутня, то мамі або бабусі доводиться постійно витрачати сили на "організацію" дитини, постійно "стояти над нею" і вимагати, щоб вона виконував те чи інше дію.

РОЗВИТОК УВАГИ ДИТИНИ

УВАГА – це спрямованість психічної діяльності людини, її зосередженість на об'єктах, що мають для особистості певне значення (коли пустий бензобак, цікавить місцезнаходження заправочної станції, коли пустий шлунок – кафе, ресторан, тощо). Ми не можемо бути уважними взагалі, ми придивляємось, прислухаємось, обдумуємо.

Види уваги:

Мимовільна (пасивна) – без свідомих вольових зусиль.

Виникає під дією 2 факторів:

* зовнішніх (особливості предметів, явищ – сила, інтенсивність звуку, яскравість кольору, гострота запаху; незвичайність рухів; повторення; новизна тощо.

* внутрішніх (має для особи постійне чи тимчасове значення - тихий голос мами, маленькі комахи. Просте каміння викликає зацікавленість геолога, для інших – це просто каменюки).

Довільна існує тільки у людини, пов'язана з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. (характеризує спрямованість інтересів самої людини та її особисті вольові якості).

Основні види уваги тісно пов’язані між собою та іноді переходять одна в одну.

Властивості уваги:

Зосередженість і стійкість (характеризують захоплених людей);

Коливання – мимовільні зміни ступеня її інтенсивності;

Переключення – швидкий перехід від однієї діяльності до іншої, перенесення уваги з об’єкта на об’єкт;

Розподіл – здатність одночасно виконувати декілька видів діяльності;

Обсяг вимірюється кількістю об’єктів, які людина здатна сприймати при одномоментному показі.

Чи народжуються діти уважними або неуважними?

Ще до навчання у школі дитина проходить послідовно 6 стадій у розвитку уваги:

1- увага дитини зосереджується на будь-якому об’єкті в його оточенні, що викликав зацікавленість. Легко відволікається.

2 – може концентруватися на чомусь за власним вибором. Не може одночасно слухати і продовжувати попереднє заняття. Деякі діти не долають цю стадію!

3 – дитина може переключитись зі свого заняття на звернення до нього, а потім знову продовжити його. Не реагують на інструкції, які даються групі, а не персонально. Тільки-но дитина проходить цю стадію, виникнення проблем маловірогідне.

4-5 – на короткий час “двоканальна” увага (слухає не відриваючись від свого заняття)

6 – справляються з навчанням у групі, якщо не втомлені, не схвильовані.

Що шкодить розвитку уваги:

* Одноманітність в оточенні (змінювати іграшки за кольором, формою, об’ємом);

* Надмірне захоплення телевізором, комп’ютером (дитина пасивна і реагує тільки на те, що робиться на екрані);

* Дитина, що не відчула уваги дорослих на собі, навряд чи буде уважною сама;

* Шумовий фон, звичка кричати, звертатись на відстані до дитини.

ЯК РОЗВИВАТИ УВАГУ В ІГРОВІЙ ФОРМІ (допомогти дитині УВАЖНО ДИВИТИСЬ)

1 Завдання з переплутаними лініями (що старша дитина, тим більш складне має бути завдання). Спочатку простежуємо указкою, потім – очима

2 Знайти два однакових предмети

3 знайти помилку, якої припустився художник

4 “Загадкові малюнки” потрібно побачити малюнки, що зображені – “зашифровані” художником

5 Знайти відмінності на малюнках

6 Після демонстрації картки намалювати на своєму листку розміщення крапок

Допомогти дитині уважно слухати та розрізняти звуки:

* Гра “Чотири стихії” (на слово “земля” руки опустити вниз, слово “вода” – руки вперед, слово “повітря” – руки вгору, “вогонь” – оберти руками у ліктьових та зап'ястних суглобах).
* Гра “Спіймай звук” Дитині називають ряд слів, у яких тільки одна спільна літера. Треба назвати її.
* Гра «Повтори цифри». Називаємо цифри в різнобій, дитина повторює у прямому, потім зворотному порядку (2,5,3,1)
* Гра «Робот і Пульт». «Робот» виконує, а Пульт дає команди: «Йди прямо, кругом, присісти, взяти м'яч, встати, підняти руки..». Помилка – програш. Учасники міняються ролями.

Література для використання батькам:
* Робочий зошити “Розвиваємо увагу” “Перо” 2007
* Робочий зошит “Развиваем внимание и восприятие” “АСТ” 2006
* 30 кроків до школи. Пам’ять та увага.» Видавництво Торсінг тощо
* http://dytpsyholog.com/2015/03/21/розвиток-уваги/